Наверх

Войти на сайт

Регистрация на сайте

Зарегистрироваться

На сайте недоступна
регистрация через Google

В Вашем браузере отключено выполнение сценариев.
Сайт может работать неправильно.

« Вернуться в дневник

sekleta, 55 - 15 февраля 2009 21:52

Все

Отредактировано:15.02.09 21:53

Коли настала тиша, я подумала,що ж я зробила зі своїм життя?Що ж сталося з моїм життям за останні три з половиною місяці? Кохання, близькі стосунки - наче мають бути приємністю для людини? Яка ж це приємність? У мене останні три місяці це суцільний стрес. Я вже книгу свою не пишу, і сторінки ранкові закинула, і про приємне не думаю, і в селі не буваю... Роблю не відомо що, дійшла до того, що чекаю подарунка на день закоханих. А навіщо? Якась дурня суцільна настала, от що я всім скажу. І єдиний кінцевий варіант цієї писанини в цитаті з Наташиного вірша: я тікаю від усіх вас, всіх любити не прийшов час, я не буду вам співать в тон, я не вільна,але це сон....

Добавить комментарий Комментарии: 1

Alissa , лет17 февраля 2009 12:50

Ответить

Якщо в голові звучать такі слова, то думати нема чого. Треба відпустити стосунки. Не забути, не розірвати, а просто (для себе) прийняти рішення, що ти їх залишаєш і йдеш далі. Побачиш, може, в результаті якийсь фізичний недуг зникне непомітно. А чекати подарунка на Валентина чи 8 березня не дивно, бо насправді чекаєш не шоколадки, а уваги, турботи. Щодо цього є ще одна цитата іншої твоєї подруги: "Подарки были?"